Коли потрібно звертатись до психолога?

НАВІЩО ДІТЯМ ПОТРІБНІ ШКІЛЬНІ ПСИХОЛОГИ?

 

 

В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості? Шкільні психологи відносяться до групи психологів-педіатрів. Але, на відміну від самих педіатрів, вони не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, дати пораду. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль "жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. У таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками. Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень. Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН. Досить багато дітей у наших школах цікавить дослідження тем з психології, адже вони пишуть у своїх роботах саме про ті проблеми, які цікавлять власне їх самих. Це дозволяє їм краще розібратися у своїх проблемах та знайти шляхи їх вирішення. Чи часто зараз учні звертаються за психологічною допомогою? Виявляється в різних школах по-своєму. В деяких школах учні дуже часто користуються психологічною допомогою. Там знають, хто такий психолог і яким незамінним він може стати у вирішенні їхніх особистих проблем. А в інших - не багато не мало, кожного дня один чи два учня приходять поділитись своїми тривогами, – це вважається нормальним. Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків? В основному це ситуації пов’язані з проблемами у сім’ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння – різне у житті буває. Але ті, хто звертався по допомогу, обов’язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога проблема вже не здавалась такою страшною, адже просто розповівши її, дитина починала краще розбиратись у ситуації та переставала переживати через, як виявлялося, дрібниці. В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога? Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об’єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів. Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити проблеми, що існують в ліцеї. Але, надіюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.

 

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

 

 

Батькам у взаєминах зі своїми дітьми варто зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її?

 

Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи", "постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі "газ" і натиснути одночасно гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьо­му не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми при­­мушуємо її – вона вчиться, але стає "зубрилкою" і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі, долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.

Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й недоцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7. Хваліть виконавця, а критикуйте виконання. Дитина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8. Ваша оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами сусіда Івана.

Правило 9. Не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.

Правило 10. В морі помилок завжди є острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12. Не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але часто так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активнї праці в навчанні.

Для того, щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

 

Перевірте здібності вашої дитини. Можливо, вона геній?

 

 

- Чи випадало вашій дитині знаходити незвичне примінення якому-небудь предмету?
- Чи змінює вона свої уподобання?
- Чи любить малювати абстрактні картини?
- Чи любить малювати уявні предмети?
- Чи любить фантастичні історії?
- Складає вона оповідання чи вірші?
- Любить вирізати витіюваті, химерні фігурки?
- Траплялося так, що ваша дитина зробила те, чого не знає, або те, чого не існує?
- Буває у неї бажання щось переробити на свій смак?
- Чи боїться темноти?
- Чи вигадала дитина яке-небудь слово?
- Чи вважала вона це слово зрозумілим і без пояснень?
- Чи пробувала переставляти меблі в кімнаті за своїм уподобанням?
- Чи вдалим був цей задум?
- Чи використовувала якусь річ не за призначенням?
- Коли ваша дитина була зовсім маленька, чи могла вона угадувати призначення різних предметів?
- Чи вибирає одяг за своїм смаком, не зважаючи на ваш?
- Чи є у неї свій внутрішній світ, недоступний оточуючим?
- Чи шукає пояснення тому, чого ще не розуміє?
- Чи часто просить пояснити явища оточуючого світу?
- Чи любить читати книжки без ілюстрацій?
- Чи придумує свої власні ігри або розваги?
- Чи пам’ятає і чи розповідає свої сни або пережиті враження?

РЕЗУЛЬТАТИ:

Кожна відповідь “так” на запитання тесту оцінюється в 1 бал.

Від 20 до 23 балів: дитина дуже кмітлива, має власну точку зору на все, що її оточує. Слід допомагати дитині розвивати ці якості.
Від 15 до 19: дитина не завжди може проявити свої якості і здібності. Вона винахідлива і кмітлива, але лише тоді, коли чимось зацікавлена.
Від 9 до 14: дитина кмітлива в тих сферах діяльності, де необов’язковий власний погляд на речі. Проте для творчих занять
багато не вистачає.
Від 4 до 8: ваша дитина проявляє творчість у мисленні лише при досягненні дуже важливої для неї мети, вона більше схильна до практичної діяльності.

Менше 4 балів: дитині не вистачає винахідливості, але вона може досягти успіхів як гарний виконавець, навіть у складних професіях.

        

 

Тест для батьків: «Життя дитини та її успіхи»

 

 

Інструкція: на кожне твердження слід дати відповідь “так” чи “ні”

1. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття його можливостей, здібностей.
2. Я надав кімнату або частину кімнати виключно для занять дитини.
3. Я привчаю дитину (з мінімальною допомогою і, як правило, самостійно) вирішувати свої проблеми, приймати рішення, піклуватися про свої обов’язки.
4. Я показую дитині можливості знайти книги і потрібні для її занять матеріали (використовуючи особисті, суспільні, шкільні бібліотеки).
5. Я ніколи не відмовляю дитині в проханні почитати їй.
6. Я постійно беру дитину в поїздки, подорожі, на екскурсії по цікавих місцях (відвідини музеїв, театрів та інше).
7. Я вітаю ігри і спілкування моєї дитини з друзями.
8. Я часто виконую разом з дитям одну і ту ж справу.
9. Я піклуюся про фізичне здоров’я дитини ( харчування, гартування зарядка, заняття спортом).
10. Я стежу, щоб малюк дотримувався режиму дня: вставав і лягав в один і той же час, мав годинник для занять, прогулянок, ігор і так далі

Оцінка тесту
Порахувати кількість плюсів (відповідь “так”). Кожна позитивна відповідь оцінюється в один бал. Розділивши отриману суму на 10 (кількість тверджень) отримуємо середньоарифметичне число.

1-й рівень (1- 0,7 балу)
Ви правильно організовуєте шкільне життя дитини. Малюк має всесторонні інтереси, підготовлений до спілкування з дорослими і товаришами. При такому вихованні ви можете розраховувати на хороші успіхи в навчанні.

2-й рівень (0,6-0,4 балу)
У вас можуть виникнути деякі проблеми в навчанні дитини. Задумайтеся, чи є ви надзвичайно активними, чи не блокуєте ви “поле свободи” дитини, чи досить часу дитя спілкується з однолітками? Ваші роздуми дозволять вам визначити оптимальну стратегію виховання.

3-й рівень (0,3-0 балів)
У вашому досвіді просліджується головна помилка – надмірна опіка дитини, підміна зусиль дитяти власною активністю. Ви недостатньо даєте йому спілкуватися з однолітками, заважаєте йому набувати соціального досвіду. Маємо надію, що ваша самокритичність принесе успіх у виховальній стратегії.

 

Тест “Як визначити здібності дитини”

 

 

Кожна дитина має нерозкриті здібності, якщо їх не розвивати, вони пропадуть.
Запропонований тест зробить батькам допомогу у розпізнанні природних задатків, таланту дитини, допоможе розвити їх.

                                                     ТЕСТ № 1

1. Ваша дитина навчилась читати до 6 років :
Самостійно – 7 очок За допомогою батьків – 5 очок
2. Читає багато і швидко – 2 очки
3. Цікавиться словниками або енциклопедією – 2 очки
4. Легко навчився читати, але при читанні відчуває утруднення – 1 очко.
5. Друзі його звичайно старше на 2-3 роки – 2 очки.
6. Розмовляє з дорослими як рівний – 7 очок.
7. Задає мудрі (оригінальні ) запитання – 2 очки.
8. Має свої відповіді на несподівані для нього запитання – 1 очко.
9. Іноді розсіяний, але завжди здатний зробити цікаві узагальнення – 2 очки.
10. Дає свою оцінку подіям і вчинкам людей – 1 очко.
11. Не любить занять, що не потребують великих зусиль – 1 очко.
12. Реагує на кривду, навіть якщо вона не стосується його самого – 2 очки.
13. Має почуття гумору – 2 очки.
14. Має багатий словниковий запас – 2 очки.
15. Любить складні ігри – 2 очки.
16. Висока допитливість, потяг до знань – 1 очко.
17. Любить приймати самостійні рішення – 2 очки.
18. Його цікавлять початки Всесвітом, людина – 2 очки.
19. Вчиться легко, без особливих зусиль – 2 очки.
20. Має розвинуте почуття краси – 2 очки.

Сумуйте отримані очки
-10-13 очок – дитина має певні здібності.
14 і більше очок – дитина має виняткові здібності, постарайтесь їх розвинути.

 

Поради батькам для роботи з обдарованими учнями

 

 

• Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
• Допомагайте але не заважайте їм самим робити свій вибір.
• Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
• Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
• Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
• Виховуйте дитину в гармонії з природою.
• Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
• Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
• Радійте успіхам ваших дітей.
• Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
• Пам’ ятайте, що проблеми дитини - це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.