Коли потрібно звертатись до психолога?

НАВІЩО ДІТЯМ ПОТРІБНІ ШКІЛЬНІ ПСИХОЛОГИ?

 

 

В чому полягає робота шкільного психолога та які її особливості? Шкільні психологи відносяться до групи психологів-педіатрів. Але, на відміну від самих педіатрів, вони не займаються лікуванням дітей. Вони існують в основному для того, щоб вислухати проблему, дати пораду. Чи помічали ви, що коли комусь викажеш свої тривоги, то одразу й легше стає на душі. Для деяких роль "жилетки”, у яку можна виплакатись, виконують друзі чи батьки. Але ж бувають такі ситуації, що соромно або незручно розповісти мамі, а подруга потрібної поради не дасть, адже сама не має життєвого досвіду. У таких випадках допомагає психолог. Він у жодному разі не має права розголошувати інформацію, яку розповів учень. Лише у крайньому випадку може поговорити з батьками. Також шкільні психологи багато проводять різних досліджень. Крім цього, в деяких школах вони ведуть факультативи з психології та виступають кураторами курсових робіт та МАН. Досить багато дітей у наших школах цікавить дослідження тем з психології, адже вони пишуть у своїх роботах саме про ті проблеми, які цікавлять власне їх самих. Це дозволяє їм краще розібратися у своїх проблемах та знайти шляхи їх вирішення. Чи часто зараз учні звертаються за психологічною допомогою? Виявляється в різних школах по-своєму. В деяких школах учні дуже часто користуються психологічною допомогою. Там знають, хто такий психолог і яким незамінним він може стати у вирішенні їхніх особистих проблем. А в інших - не багато не мало, кожного дня один чи два учня приходять поділитись своїми тривогами, – це вважається нормальним. Які проблеми зараз найбільше турбують дітей та підлітків? В основному це ситуації пов’язані з проблемами у сім’ї та стосунками з однолітками. Конфлікти, непорозуміння – різне у житті буває. Але ті, хто звертався по допомогу, обов’язково знаходили вихід із складного становища. А часто навіть буває, що після візиту до психолога проблема вже не здавалась такою страшною, адже просто розповівши її, дитина починала краще розбиратись у ситуації та переставала переживати через, як виявлялося, дрібниці. В яких випадках треба, не боячись, йти просити допомоги у психолога? Не переживай, якщо відчуваєш, що починаєш заплутуватись у ситуації. Лише людина, яка об’єктивно зможе оцінити твоє становище, допоможе тобі розібратися. Не потрібно виношувати проблему в собі, це ні до чого хорошого зазвичай не призводить. Це лише може спричинити душевну травму та виникнення комплексів. Мені, звичайно ж, зрозуміло, що одна стаття не зможе вирішити проблеми, що існують в ліцеї. Але, надіюсь, що все ж таки ті учні, які її прочитали, будуть з більшою повагою ставитись як до психологів, так і до дітей, що їх відвідують.

 

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей

 

 

Батькам у взаєминах зі своїми дітьми варто зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? Як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не пригнічувало її?

 

Правило 1. Заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні "успіхи", "постійте в черевиках" своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі "газ" і натиснути одночасно гальма.

Правило 2. Не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьо­му не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми при­­мушуємо її – вона вчиться, але стає "зубрилкою" і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3. Безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі, долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.

Правило 4. Не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й недоцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5. Щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6. Вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7. Хваліть виконавця, а критикуйте виконання. Дитина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8. Ваша оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та успіхами сусіда Івана.

Правило 9. Не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Немає такого двієчника, якого немає за що похвалити.

Правило 10. В морі помилок завжди є острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11. Ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12. Не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В багатьох випадках така заборона має стимулюючий характер і справді спонукає дитину до навчання. Але часто так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активнї праці в навчанні.

Для того, щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. Вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

 

Перевірте здібності вашої дитини. Можливо, вона геній?

 

 

- Чи випадало вашій дитині знаходити незвичне примінення якому-небудь предмету?
- Чи змінює вона свої уподобання?
- Чи любить малювати абстрактні картини?
- Чи любить малювати уявні предмети?
- Чи любить фантастичні історії?
- Складає вона оповідання чи вірші?
- Любить вирізати витіюваті, химерні фігурки?
- Траплялося так, що ваша дитина зробила те, чого не знає, або те, чого не існує?
- Буває у неї бажання щось переробити на свій смак?
- Чи боїться темноти?
- Чи вигадала дитина яке-небудь слово?
- Чи вважала вона це слово зрозумілим і без пояснень?
- Чи пробувала переставляти меблі в кімнаті за своїм уподобанням?
- Чи вдалим був цей задум?
- Чи використовувала якусь річ не за призначенням?
- Коли ваша дитина була зовсім маленька, чи могла вона угадувати призначення різних предметів?
- Чи вибирає одяг за своїм смаком, не зважаючи на ваш?
- Чи є у неї свій внутрішній світ, недоступний оточуючим?
- Чи шукає пояснення тому, чого ще не розуміє?
- Чи часто просить пояснити явища оточуючого світу?
- Чи любить читати книжки без ілюстрацій?
- Чи придумує свої власні ігри або розваги?
- Чи пам’ятає і чи розповідає свої сни або пережиті враження?

РЕЗУЛЬТАТИ:

Кожна відповідь “так” на запитання тесту оцінюється в 1 бал.

Від 20 до 23 балів: дитина дуже кмітлива, має власну точку зору на все, що її оточує. Слід допомагати дитині розвивати ці якості.
Від 15 до 19: дитина не завжди може проявити свої якості і здібності. Вона винахідлива і кмітлива, але лише тоді, коли чимось зацікавлена.
Від 9 до 14: дитина кмітлива в тих сферах діяльності, де необов’язковий власний погляд на речі. Проте для творчих занять
багато не вистачає.
Від 4 до 8: ваша дитина проявляє творчість у мисленні лише при досягненні дуже важливої для неї мети, вона більше схильна до практичної діяльності.

Менше 4 балів: дитині не вистачає винахідливості, але вона може досягти успіхів як гарний виконавець, навіть у складних професіях.

        

 

Тест для батьків: «Життя дитини та її успіхи»

 

 

Інструкція: на кожне твердження слід дати відповідь “так” чи “ні”

1. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття його можливостей, здібностей.
2. Я надав кімнату або частину кімнати виключно для занять дитини.
3. Я привчаю дитину (з мінімальною допомогою і, як правило, самостійно) вирішувати свої проблеми, приймати рішення, піклуватися про свої обов’язки.
4. Я показую дитині можливості знайти книги і потрібні для її занять матеріали (використовуючи особисті, суспільні, шкільні бібліотеки).
5. Я ніколи не відмовляю дитині в проханні почитати їй.
6. Я постійно беру дитину в поїздки, подорожі, на екскурсії по цікавих місцях (відвідини музеїв, театрів та інше).
7. Я вітаю ігри і спілкування моєї дитини з друзями.
8. Я часто виконую разом з дитям одну і ту ж справу.
9. Я піклуюся про фізичне здоров’я дитини ( харчування, гартування зарядка, заняття спортом).
10. Я стежу, щоб малюк дотримувався режиму дня: вставав і лягав в один і той же час, мав годинник для занять, прогулянок, ігор і так далі

Оцінка тесту
Порахувати кількість плюсів (відповідь “так”). Кожна позитивна відповідь оцінюється в один бал. Розділивши отриману суму на 10 (кількість тверджень) отримуємо середньоарифметичне число.

1-й рівень (1- 0,7 балу)
Ви правильно організовуєте шкільне життя дитини. Малюк має всесторонні інтереси, підготовлений до спілкування з дорослими і товаришами. При такому вихованні ви можете розраховувати на хороші успіхи в навчанні.

2-й рівень (0,6-0,4 балу)
У вас можуть виникнути деякі проблеми в навчанні дитини. Задумайтеся, чи є ви надзвичайно активними, чи не блокуєте ви “поле свободи” дитини, чи досить часу дитя спілкується з однолітками? Ваші роздуми дозволять вам визначити оптимальну стратегію виховання.

3-й рівень (0,3-0 балів)
У вашому досвіді просліджується головна помилка – надмірна опіка дитини, підміна зусиль дитяти власною активністю. Ви недостатньо даєте йому спілкуватися з однолітками, заважаєте йому набувати соціального досвіду. Маємо надію, що ваша самокритичність принесе успіх у виховальній стратегії.

 

Тест “Як визначити здібності дитини”

 

 

Кожна дитина має нерозкриті здібності, якщо їх не розвивати, вони пропадуть.
Запропонований тест зробить батькам допомогу у розпізнанні природних задатків, таланту дитини, допоможе розвити їх.

                                                     ТЕСТ № 1

1. Ваша дитина навчилась читати до 6 років :
Самостійно – 7 очок За допомогою батьків – 5 очок
2. Читає багато і швидко – 2 очки
3. Цікавиться словниками або енциклопедією – 2 очки
4. Легко навчився читати, але при читанні відчуває утруднення – 1 очко.
5. Друзі його звичайно старше на 2-3 роки – 2 очки.
6. Розмовляє з дорослими як рівний – 7 очок.
7. Задає мудрі (оригінальні ) запитання – 2 очки.
8. Має свої відповіді на несподівані для нього запитання – 1 очко.
9. Іноді розсіяний, але завжди здатний зробити цікаві узагальнення – 2 очки.
10. Дає свою оцінку подіям і вчинкам людей – 1 очко.
11. Не любить занять, що не потребують великих зусиль – 1 очко.
12. Реагує на кривду, навіть якщо вона не стосується його самого – 2 очки.
13. Має почуття гумору – 2 очки.
14. Має багатий словниковий запас – 2 очки.
15. Любить складні ігри – 2 очки.
16. Висока допитливість, потяг до знань – 1 очко.
17. Любить приймати самостійні рішення – 2 очки.
18. Його цікавлять початки Всесвітом, людина – 2 очки.
19. Вчиться легко, без особливих зусиль – 2 очки.
20. Має розвинуте почуття краси – 2 очки.

Сумуйте отримані очки
-10-13 очок – дитина має певні здібності.
14 і більше очок – дитина має виняткові здібності, постарайтесь їх розвинути.

 

Поради батькам для роботи з обдарованими учнями

 

 

• Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
• Допомагайте але не заважайте їм самим робити свій вибір.
• Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
• Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
• Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
• Виховуйте дитину в гармонії з природою.
• Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямах творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
• Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
• Радійте успіхам ваших дітей.
• Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
• Пам’ ятайте, що проблеми дитини - це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

 

Рекомендації батькам щодо розвитку пам’яті у дітей молодшого шкільного віку

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.

Розвиток пам’яті у молодшому шкільному віці насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні уроку. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять.

Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага, а тому спостережливість розпорошена, спрямована одночасно на кілька предметів. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань.

Постійне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повто­рен­ням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодить перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кро­ком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:

·        Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала втома.

·        Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.

·        Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.

·        Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.

·        Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.

·        Коли ваша дитина щось вивчає, налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.

·        Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках.

·        Не примушуйте дитину щось зазубрювати, краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи "Школи ейдетики".

 

Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Ваша дитина почне хвалитися своїми успіхами, із задоволенням ходити до школи, з цікавістю робити уроки. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

 

Поради батькам, які бажають розвинути здібності своїх дітей

 

 

1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.

 2. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.

 3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухомості, емоційності.

 4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої прихована загальними проблемами, найменш спроможна досягти висот самовираження.

 5. Залишайте дитину на самоті та дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без вас.

 6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

 7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.

 8. Навчати слід не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опановує за допомогою дорослого.

 

Закони розумно організованого сімейного виховання школярів

 

 

v Пам’ятайте, що навчання – один із найскладніших видів праці, а розумова сила й здібності дітей не однакові.

v Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, на що він здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розумові здібності.

v Навчання не сприяє розвитку учня, якщо воно вимагає від нього механічної роботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення та дії.

v Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму – побити дитину й цим озлобити її чи зламати. Не використовуйте опіку, крик, насилля й командно-наказовий тон. Вони виключають протидію дітей, психічні травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в обмані.

v Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини в навчанні та в усіх її справах.

v Пам’ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години, 2-го класу –1,5 годин, 3-4 класів – до 2-х годин, 5-6 класів – до 2,5 години, 7 класу – 3-х годин, 8 – 11 класу – 4-х годин.

v Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб’ється на їхньому здоров’ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні завдання не слід задавати.

v Не примушуйте учнів писати в чернетках, переписувати виконане ним завдання – це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання.

v Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, яку вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.

v Дайте можливість дитині самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

v Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Але ваші оцінки мають бути такими: "задоволений" та "незадоволений". Можна додати слово "дуже". І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви були нею задоволені.

v Здоров’я дитини – крихка кришталева куля, а тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя, харчування й відпочинку дітей.

v Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте увагу фізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м’язів (пальців та рук). Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на музичних інструментах.

v Обов’язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у навчанні і поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки та різні види морального заохочення.

v Батько і мати – найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома.

Пам’ятайте, що дитина – джерело життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька. Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей прекрасними. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!

 

Дитина та сучасне медіасередовище

 

Із десяток років тому головним заняттям дітей дошкільного віку були  різноманітні ігри, малювання, ліпка, слухання казок, відвідування гуртків за інтересами, заняття спортом. Безумовно, діти дивилися мультфільми, вечорами обов’язково «На добраніч, діти!» — це ж був своєрідний ритуал, без якого дитина не могла заснути. Вихідними днями «У гостях у казки» з улюбленою ведучою Валентиною Михайлівною Леонтьєвою,  «Будильник», «Катрусин кінозал», «АБВГДейка». На ці передачі чекали, бо на той час їх було не багато.

Як тепер проводять дні дошкільнята, які заняття їх цікавлять? Якщо він ходить у садочок,  то в будній день там навчається, розвивається, виховується. Педагоги роблять все у міру своїх можливостей та професіоналізму.  Проте і батьки і педагоги визнають, що переважно чекає на дитину у вихідний день. Коли хатньої роботи так багато назбиралося за тиждень, дітям, як правило часу для виховання, не знаходиться. І другом, нянею, співбесідником стає телевізор, комп’ютер. Та чи бачать батьки, що і скільки їх чадо дивиться? Чи  мають можливість «вмикати фільтр» для перегляду далеко не корисної,  не доброї,  не пізнавальної медійної продукції?

В останні роки неухильно зростає число дітей, які не можуть у садочку, а  пізніше  в школі сприймати інформацію на слух. Як встановили вчені, це діти, яких із  раннього дитинства «виховував телевізор». Дітей, які можуть сприймати тільки зорову інформацію, стає дедалі більше. Словесно відтворити події  дитина логічно, зв’язно  може рідко, а не вербально, тобто у діях, вчинках це відтворення на жаль із показником зашкалювання.  Пізніше діти погано читають у школі, важко переказують текст, творче мислення в них не достатньо розвинуте, вони схильні до агресії, з’являється негативізм.

Про перегляд сучасних мультфільмів, передач лікарі зазначають, що їх  середній час складав у 80-х роках ХХ століття  3-5 годин на тиждень, тобто 5% вільного часу або ж ті самі 30 хвилин у день, які офіційно дозволені дошкільнятам Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я.  

Сьогодні ситуація різко змінилася. За даними ЮНЕСКО сучасні дошкільники 3-6 років зайняті переглядом телевізора, мультфільмів у середньому 3-4 години на день, близько 23-24 години у тиждень. Уявімо, ціла доба у розпорядження дитини-дошкільника і це лише на віртуальне спілкування. Чи не забагато це? Психологи стурбовані тим, що на перегляд мультфільмів витрачається цінний час, відведений на істинно потрібну і важливу діяльність, провідну в дошкільному віці  — гру, на обстеження предметів за кольором, величиною,  вагою. Перегляд телепередач призводить дорідшого читання книжок, втрачається живе спілкування із ровесниками та дорослими.  Якщо не вчити дитину розмовляти на теми життєвого характеру, то як їй в подальшому ладити  та розумітися в потоці  буденного життя?  Проблема впливу телепередач на психіку дитини є болючою. Помічено, що з часом «теледіти» втрачають природній інтерес до подій реального життя. Психологи стверджують, що телеекран для сучасної дитини є не тільки інформатором, а конструктором картини світу. В свідомості малюка відбувається процес переоцінки традиційної системи цінностей. І це зумовлює наступні духовні підміни – виникає агресія до живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Жах полягає в тому, що діти внаслідок побаченого можуть вважати насилля нормальною моделлю поведінки. Виходить, що дитина ніби «екранізується» від реального світу, занурюючись у фантастичний.

      Хіба не найсолодшими є сни після прочитаної татом чи мамою казки? Ці спогади викарбовуються у пам’яті дітей, залишаються у скарбничці, якою вони скористаються тоді, коли самі будуть батьками. Чудово, коли  ви розповідатимете малюкові казку, гортатимете разом  ілюстрації улюблених книг або роздивляєтеся сімейні фотографії. Малеча просто обожнює дитячі площадки, розважальні центри й атракціони. Каруселі та гойдалки особливо приваблюють дітей. Тож сходіть чи поїдьте і на ці розваги.

Ми розуміємо, що це зусилля батьків, які треба докладати, а отже, трудитися. Однак зробивши їх, ви певною мірою не дозволите калічити малюків марними інформаційними потоками, які не дають поживи ні розуму, ні серцю. Зовсім уникнути медіа-середовища неможливо. Тож давайте  разом прагнути виховувати у дітей культуру споживання інформації.

 

 (Джерело: Терещенко І. Дошкільник і сучасне медіасередовище / І. Терещенко // Психологічна студія для батьків. Випуск 2. –Славутич: Міський методичний центр, 2013. - с.17-18.)

 

ПРАВА ДИТИНИ

 

 

 

 

 

 

Батькам на замітку

Заповіді першокласника

ПЕРШИЙ РАЗ В ПЕРШИЙ КЛАС!

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

 

 

Правило 1

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.

Правило 2

Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати дитині фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма.

Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.

Правило 3

Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.

Правило 4

Протягом першого року навчання ваша дитина потребує підтримки. Вона не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, – обов’язково хваліть! Підтримуйте, не сваріть за неакуратні записи у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.

 

 

Кілька коротких порад для батьків

 

 

ü Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.

ü Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.

ü Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.

ü Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

ü Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.

ü Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

ü Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

ü Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

ü Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.

ü Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.

ü Визнайте право дитини на помилку.

ü Думайте про дитячий "банк" щасливих спогадів.

ü Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

ü І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.